1: Полімери
2: Полімери Полімери — природні та штучні сполуки, молекули яких складаються з великого числа повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, зєднаних між собою хімічними або координаційними звязками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги. Структурні одиниці, з яких складаються полімери називаються мономерами.
3: Історичний розвиток Термін «полімерія» був уведений в науку І. Берцеліусом в 1833 р. для позначення особливого виду ізомерії, при якій речовини однакового складу, відрізняються молекулярною масою. Хімія полімерів, як наука, виникла лише після створення в 60-х роках XIX ст. російським хіміком О. Бутлеровим (1828–1886) теорії хімічної будови органічних речовин, що дало можливість систематизувати величезний практичний матеріал, накопичений на той час органічною хімією.
4: Особливості полімерів Великі розміри молекули Велика довжина і гнучкість ланцюгових молекул Велика сила взаємодії Температура переробки цих матеріалів складає 150–250 C можуть існувати в кристалічному й аморфному станах Розчинність Полімеризація — утворення високомолекулярних сполук (полімерів) з низькомолекулярних сполук (мономерів)
5: Одержання полімерів Природні полімери утворюють в процесі біосинтезу в клітках живих організмів. За допомогою екстракції, фракційного осадження можуть бути виділені з рослинної і тваринної сировини. Синтетичні полімери одержують полімеризацією і поліконденсацією. Карбоцепні полімери синтезують полімеризацією мономерів з однієї чи декількома кратними вуглецевими чи звязками мономерів. Гетероцепні полімери одержують поліконденсацією, а також полімеризацією мономерів
