1: ОСНОВИ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВИ
2: Поняття літературної мови. Поняття літературної мови. 2. Мова професійного спілкування. 3. Мовний етикет. 4. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового й розмовного стилів.
3: НАЦІОНАЛЬНА МОВА – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти. НАЦІОНАЛЬНА МОВА – це мова окремої нації, якою говорить переважна більшість народу якоїсь окремої країни, включає в себе літературну мову, різні територіальні діалекти, а також професійні діалекти. ЛІТЕРАТУРНА МОВА – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу , всі сфери його суспільної діяльності. ДЕРЖАВНА МОВА – це мова більшості корінного населення країни, узаконена Конституцією.
4: МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ (ПРОФЕСІЙНА МОВА) – це функціональний різновид української літературної мови, яким послуговуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ (ПРОФЕСІЙНА МОВА) – це функціональний різновид української літературної мови, яким послуговуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять.
5: НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі. НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.
6: Виділяють такі типи норм літературної мови: Виділяють такі типи норм літературної мови: орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень); акцентні (наголошення слів); лексичні (слововживання); морфологічні (вживання морфем); синтаксичні (керування, узгодження, поєднання й розміщення слів, речень); стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування). графічні (передача звуків на письмі); орфографічні (написання слів); пунктуаційні (вживання розділових знаків).
7: КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сompetens — належний, відповідний) — сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах і з різними комунікантами, а також уміння їх ефективного застосування в конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата. КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сompetens — належний, відповідний) — сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах і з різними комунікантами, а також уміння їх ефективного застосування в конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата.
8: Важливим складником комунікативної компетенції є мовна компетенція. Важливим складником комунікативної компетенції є мовна компетенція. МОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ - (лат. сompetens — належний, відповідний) — знання учасниками комунікації норм і правил сучасної літературної мови і вміле використання їх у продукуванні висловлювань.
9: Поняття «ЕТИКЕТ» містить у собі обовязки людей один щодо одного, норми і правила їх поведінки та спілкування в різних ситуаціях. МОВЛЕННЄВИЙ СЛУЖБОВИЙ ЕТИКЕТ — це правила мовленнєвої поведінки на роботі. Поняття «ЕТИКЕТ» містить у собі обовязки людей один щодо одного, норми і правила їх поведінки та спілкування в різних ситуаціях. МОВЛЕННЄВИЙ СЛУЖБОВИЙ ЕТИКЕТ — це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
