4: Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в сімї кріпака. Це було селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині
7: Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва.
8: …В тім гаю, У тій хатині у раю Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дадуть. Там матір добрую мою Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Там батька, плачучи з дітьми, (А ми малі були і голі) Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!. . . А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята.
9: Залишившись без батька й матері, малий Тарас стає школярем в дяка-вчителя.
10: Обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов Граматику, Часословець і Псалтир.
11: Давно те діялось. Ще в школі Таки в учителя – дяка Гарненько вкраду пятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду.
12: Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".
13: Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились. А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й не сходились ніколи.
14: Хоче малювати, Прагне він до знань, Та за це багато Зазнає знущань. Нишком він малює Статуї в саду, Вночі пише вірші Про людську біду
17: «Кобзар» виходить у 1840році у Петербурзі. Ця подія знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України.
20: «…Я так її я так люблю, Мою Україну убогу, Що проклену Святого Бога, За нею душу погублю. »
22: Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата А матері вечерять ждуть. . . …
23: Смоленське кладовище 12 березня Т. Г. Шевченка було поховано на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Там він пролежав лише два місяці
24: Труна с тілом Шевченка в Києві
25: Велика яма-домовина, над якою насипали високу могилу (за козацьким звичаєм). На могилі поставлено простий дубовий хрест.
26: У середині 80-х років XIX ст. на могилі Т. Шевченка замість дубового хреста поставлено дуже високий, гарної роботи залізний хрест із бронзовим, позолоченим рельєфом голови поета в профіль. У 1931 році його замінив незграбний стовп-обеліск.
27: І лише в 1939 році на Чернечей горі споруджено великий памятник із постаттю Шевченка, вилитого з бронзи. Тарасова гора (Чернеча гора) — це святе місце національної прощі. Півтора століття дивиться Шевченко звідси на Україну, якій він віддав усі свої думки і почування.
28: У нашій хаті на стіні Висить портрет у рамі. Він дуже рідний і мені, І татові, і мамі. Він стереже і хату, й нас, Він знає наші болі. Я добре знаю – це Тарас, Що мучився в неволі. Такий ріднесенький, дивись, Він мов говорить з нами, Він на портреті, мов живий, Ось-ось – і вийде з рами.